Хронічний стрес, порушення сну та постійна небезпека прискорюють біологічне старіння українців і провокують різке зростання серцево-судинних захворювань.
Проте чи справді ПТСР загрожує кожному, скільки життів забирає відкладене лікування та як медична система готується до чергової зими під прицілом російських ракет, – в інтерв'ю
Стрес, старіння та тривалість життя
– Поширена думка, що через війну українці біологічно постаріли на 10-15 років. Чи має ВООЗ дані про те, як хронічний стрес, постійні повітряні тривоги та порушення сну вже впливають на організм?
– Війна, особливо тривала, впливає на всі аспекти життя людини. Зазнає негативного впливу і здоров’я – як фізичне, так і психічне, адже вони нерозривно пов’язані між собою. Стрес, пов’язаний із війною, порушення сну, постійна настороженість і відчуття небезпеки можуть прискорювати процеси старіння організму та розвиток хронічних захворювань.
За даними наших досліджень, двоє з трьох людей повідомляють, що їхній стан здоров’я погіршився порівняно з довоєнним періодом.
Згідно з опитуваннями ВООЗ, близько 70% дорослих повідомили, що їхнє здоров’я погіршилося порівняно з періодом до початку повномасштабного вторгнення, а наприкінці 2025 року половина дорослого населення зазначила, що стан їхнього здоров’я погіршився протягом попереднього року.
Найпоширенішими проблемами були порушення сну (72%), головний біль і мігрень (59%), а також симптоми тривоги, депресії та посттравматичного стресового розладу (54%).
Накопичений за останні чотири роки стрес і тривале життя в умовах війни вже проявляються у зростанні поширеності хронічних неінфекційних захворювань.
Кількість госпіталізацій через інсульт зросла на 11%, а через інфаркт – на 7%. Ми також бачимо, що проблеми зі здоров’ям частіше спостерігаються серед внутрішньо переміщених осіб порівняно з місцевими громадами, адже вони були змушені залишити свої домівки та шукати прихисток.
За даними Національної служби здоров’я України, кількість соматичних захворювань, пов’язаних зі стресом, суттєво зросла. Наприклад, у неврології кількість встановлених діагнозів збільшилася більш ніж втричі порівняно з 2022 роком.
Водночас я хотів би звернути увагу на ще один серйозний виклик для системи охорони здоров’я України – це кадри. Війна посилила вже існуючі проблеми, зокрема переміщення медичних працівників, зростання навантаження, професійне вигорання та необхідність надавати медичну допомогу в небезпечних умовах.
До цього додаються й демографічні тенденції – скорочення чисельності населення та його старіння. У результаті потреба в медичній допомозі зростає, тоді як кількість медичних працівників, які можуть її надавати, поступово зменшується.
Фото: Ярно Хабіхт (інфографіка РБК-Україна)
– Чи можна вже зараз спрогнозувати, наскільки через війну може скоротитися тривалість життя українців? Які захворювання (наприклад, інфаркти чи інсульти у людей віком 30+) сьогодні найшвидше "молодшають"?
– Вплив війни на здоров’я виходить далеко за межі поранень, отриманих унаслідок бойових дій. Україна стикається зі зростанням психічних розладів, серцево-судинних захворювань, діабету, інвалідності та потреб у реабілітації.
Багато з цих наслідків зберігатимуться ще довго після завершення війни й потребуватимуть системних інвестицій у первинну медичну допомогу, послуги з ментального здоров’я, реабілітацію та забезпечення доступу до ліків.
Ми підтримуємо національну програму психічного здоров’я "Ти як?", започатковану першою леді України Оленою Зеленською, яка спрямована на підвищення обізнаності про ментальне здоров’я та інтеграцію цієї теми в різні сфери суспільного життя.
ВООЗ також підтримує розвиток служб ментального здоров’я, щоб люди могли отримати кваліфіковану допомогу у свого сімейного лікаря або в Центрі психічного здоров’я, а також навчитися технік управління стресом і навичок подолання труднощів завдяки психологічним інтервенціям ВООЗ.
Підтримувати зв’язок зі своїм сімейним лікарем і регулярно проходити профілактичні медичні огляди так само важливо для дорослих, як і для дітей.
Турбота про здоров’я через підтримку ментального благополуччя, здорове харчування, відмову від куріння впливає не лише на покращення загального стану здоров’я, але також є значно менш витратним, ніж лікування серйозних захворювань після їх розвитку.
Саме тому первинна медична допомога вважається основою сильних і стійких систем охорони здоров’я в усьому світі та залишається одним із ключових напрямів розвитку системи охорони здоров’я України.
– Щодо психічного здоров’я. Усі говорять про ПТСР, але чи справді він загрожує кожному українцю? Як розпізнати межу між нормальною реакцією на ненормальні події та клінічним розладом?
– Важливо розуміти, що посттравматичний стресовий розлад, або ПТСР, зовсім не означає, що він загрожує кожному українцю. ПТСР – це психічний розлад, який може розвинутися після пережитої травматичної події. Він має чітко визначені симптоми, а встановити такий діагноз може лише кваліфікований фахівець.
Більшість людей, імовірно, переживатимуть психологічний дистрес, який може проявлятися відчуттям тривоги, смутку чи безнадії, труднощами зі сном, втомою, дратівливістю або гнівом, а також незрозумілими соматичними симптомами, такими як біль у різних частинах тіла.
Це нормальні реакції на ненормальну ситуацію, і для більшості людей такі симптоми з часом слабшають, особливо якщо вони можуть задовольнити свої базові потреби та мають соціальну підтримку.
Якщо людина відчуває, що потребує додаткової допомоги, варто звернутись до фахівця з ментального здоров’я або до сімейного лікаря. Категорично не рекомендується самостійно ставити собі діагноз або займатися самолікуванням.
Завдяки впровадженню Програми ВООЗ із подолання прогалин у сфері ментального здоров’я (mhGAP) лікарі первинної медичної допомоги можуть надавати базову допомогу з питань ментального здоров’я або, за потреби, направляти пацієнтів до відповідних спеціалістів.
Понад 8 800 працівників первинної медичної допомоги пройшли очне навчання з mhGAP, а близько 160 000 медичних працівників різних спеціальностей долучилися до онлайн-курсу. У результаті лише у 2025 році понад 460 000 людей отримали послуги з ментального здоров’я на рівні первинної ланки та в спеціалізованих закладах.
Фото: Ярно Хабіхт (інфографіка РБК-Україна)
Доступ до лікування
– Скільки людей Україна втрачає опосередковано – через те, що під час повітряної тривоги швидка допомога не може вчасно приїхати, або тому, що людина з онкологічним захворюванням у прифронтовому районі не має доступу до хіміотерапії? Чи існує методологія для оцінки таких "невидимих" жертв війни?
– Ми розглядаємо це питання насамперед із системної точки зору. Однією з важливих складових є відкладене звернення за медичною допомогою, коли люди відкладають візит до лікаря через низку причин, зокрема безпекову ситуацію, віддаленість найближчого медичного закладу, фінансові труднощі або проблеми з транспортним сполученням.
За даними ВООЗ, у 2025 році 36% людей в Україні повідомили, що не звернулись по медичну допомогу, хоча потребували її. Серед людей, які живуть ближче до лінії фронту, цей показник був ще вищим, на приклад, це 43% у Херсонській області. Це може призводити до пізнього виявлення онкологічних захворювань, переривання лікування серцево-судинних захворювань або діабету, погіршення стану психічного здоров’я та інших ускладнень, яких можна було б уникнути.
Від початку повномасштабного вторгнення російської федерації ВООЗ верифікувала близько 3 100 атак на систему охорони здоров’я України, зокрема на медичні заклади, автомобілі швидкої допомоги, склади та іншу медичну інфраструктуру. Внаслідок цих атак загинули 239 медиків та пацієнтів, та понад 1 000 отримали поранення. Близько 20% усіх атак були спрямовані на медичний транспорт.
ВООЗ також неодноразово наголошувала, що атаки на систему охорони здоров’я мають значно ширші наслідки, ніж безпосередні жертви, а саме порушує безперервність надання медичної допомоги тисячам пацієнтів, зокрема тим, хто потребує діалізу, хіміотерапії, допомоги під час вагітності та пологів, вакцинації або невідкладних оперативних втручань.
Водночас після складної зими 2025-2026 років, що супроводжувалась масштабними перебоями з електро- та теплопостачанням, ситуація дещо покращилася. У березні-квітні 2026 року частина людей, які відкладали звернення по медичну допомогу, знизилася до 27%.
Тим не менше, відкладене лікування може мати серйозні довгострокові наслідки. Захворювання, які можна було виявити й лікувати на ранніх стадіях, з часом прогресують, а їх лікування стає складнішим і дорожчим.
Фото: Ярно Хабіхт (пресс-служба офісу ВООЗ в Україні)
– Цієї зими ми бачили, як операції проводили при світлі ліхтариків. Які сьогодні найбільші ризики для пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії та невідкладної допомоги, якщо атаки на енергетичну інфраструктуру знову посиляться?
– Найбільшу загрозу, передусім, становлять самі атаки. Кожен удар по медичному закладу або об’єкту критичної інфраструктури безпосередньо ставить під загрозу життя пацієнтів і медичних працівників. Разом з тим, атаки на системи електро-, водо- та теплопостачання можуть серйозно порушити надання життєво необхідної медичної допомоги значно більшій кількості пацієнтів, особливо взимку.
Українські медичні працівники продемонстрували надзвичайну стійкість і багато лікарень адаптувались, перемістивши критично важливі служби, зокрема операційні, до підземних укриттів, де пацієнти й персонал краще захищені. Цей досвід засвідчив не лише відданість медиків своїй справі, а й важливість завчасної підготовки.
Підготовка до зимового сезону 2026/2027 років вже триває. Під час моїх нещодавніх поїздок до Сум, Харкова та Миколаєва питання готовності до зими незмінно залишалось одним із головних пріоритетів для органів охорони здоров’я.
ВООЗ спільно з Міністерством охорони здоров’я та партнерами продовжує підтримувати ці зусилля, щоб забезпечити безперервне надання життєво необхідних медичних послуг навіть у найскладніших умовах.
Від початку повномасштабного вторгнення ВООЗ передала Україні близько 300 генераторів та 26 модульних котелень для посилення стійкості медичних закладів. Ми також встановили 15 станцій очищення води в лікарнях, забезпечили 24 медичні заклади водонагрівачами та передали резервуари для зберігання води, щоб підтримувати роботу закладів під час перебоїв із водо- та енергопостачанням.
Крім того, ВООЗ встановила 58 модульних закладів первинної медичної допомоги та екстреної медичної допомоги в областях, де медична інфраструктура була пошкоджена або зруйнована.
Підготовка – це не лише обладнання. Це також наявність достатньої кількості медичних працівників, їх належна підготовка та здатність продовжувати надавати допомогу в надзвичайно складних умовах. ВООЗ і надалі підтримує навчання медичних працівників, щоб ефективно реагувати на надзвичайні ситуації та водночас забезпечувати безперервність надання основних медичних послуг.
Досвід України є важливим для інших країн світу. Системи охорони здоров’я мають бути готовими працювати в умовах тривалих криз, мати стійку інфраструктуру, резервні рішення для забезпечення електро-, тепло- та водопостачання, захищені підземні приміщення для надання життєво необхідних медичних послуг і добре підготовлений медичний персонал.
Україна довела, що навіть під постійними атаками можливо адаптуватись та продовжувати рятувати життя, але для цього необхідні довгострокові інвестиції, належна підготовка та міжнародна підтримка.
Фото: Ярно Хабіхт (інфографіка РБК-Україна)
Чого світ вчиться в України
– Зазвичай ВООЗ передає свій досвід країнам, які постраждали від війни. Але який саме український медичний досвід або протоколи реагування на надзвичайні ситуації (наприклад, релокація лікарень чи робота хірургів без електроенергії) ВООЗ уже взяла до уваги для застосування в інших країнах, що переживають конфлікти?
– Один із найважливіших уроків України – це значення сильного національного лідерства та ефективної координації. Впродовж всієї війни Міністерство охорони здоров’я України продовжувало повноцінно працювати, а ВООЗ і партнери підтримували та доповнювали зусилля, які очолювала держава. Це дало змогу Україні не лише реагувати на надзвичайні ситуації, а й одночасно продовжувати довгострокові реформи системи охорони здоров’я.
Замість того щоб розглядати реагування на гуманітарні потреби, відновлення системи та реформи як окремі етапи, що часто відбувається під час активних військових дій, Україна продемонструвала, що ці процеси можуть відбуватись паралельно.
Ще одним важливим уроком стала гнучкість у наданні медичної допомоги.
Українська система охорони здоров’я швидко адаптувалась до змін безпекової ситуації, широко використовуючи резервні джерела електроживлення, генератори та альтернативні джерела водопостачання. Цей досвід сьогодні використовується у міжнародних дискусіях щодо підвищення стійкості систем охорони здоров’я.
Україна також має інноваційні підходи до забезпечення доступу до медичної допомоги поблизу лінії фронту. Лише у 2025 році мобільні медичні бригади, які підтримує ВООЗ, надали майже 20 000 консультацій жителям важкодоступних громад, розташованих на відстані від 6 до 50 кілометрів від лінії фронту.
Водночас модульні медичні заклади допомогли відновити доступ до медичної допомоги в районах, де лікарні були пошкоджені або зруйновані.
Ще один важливий урок – це готовність до надзвичайних ситуацій. Запаси медичних засобів завчасно розміщуються по країні, щоб забезпечити надання медичної допомоги після атак або інших надзвичайних подій. У 2025 році ВООЗ доставила близько 320 метричних тонн медичних вантажів майже в 1 000 медичних закладів, допомагаючи їм продовжувати роботу в надзвичайно складних умовах.
Фото: Ярно Хабіхт (пресс-служба офісу ВООЗ в Україні)
Україна також досягла значного прогресу у зміцненні системи ментального здоров’я під час війни. За підтримки ВООЗ країна швидко розширила ці послуги, масштабувала навчання медичних працівників, а також посилила координацію між державним і недержавним секторами. Цей досвід є унікальним і може стати цінним прикладом для інших країн.
Досвід України демонструє, що стійкість системи охорони здоров’я ґрунтується не лише на інфраструктурі та обладнанні. Її основою є сильне лідерство, готовність до криз, інноваційні рішення та надзвичайна відданість медичних працівників своїй справі. Саме ці уроки допоможуть зміцнити готовність до надзвичайних ситуацій і стійкість систем охорони здоров’я далеко за межами України.
Ризики епідемій та вакцинація
– Через внутрішнє переміщення людей та війну частина дітей пропустила планові щеплення. Що зараз викликає найбільше занепокоєння: спалахи кору, поліомієліту чи дифтерії?
– Це дуже важливе питання, і головне тут не лише знайти правильну відповідь, а й діяти.
Історично Україна протягом останніх 20 років поставала перед труднощами щодо забезпечення стабільно високого рівня охоплення вакцинацією. Це зробило населення вразливим до спалахів вакцинокерованих інфекцій, і ми вже бачили наслідки: спалахи поліомієліту у 2015 та 2021 роках, масштабний спалах кору у 2017-2019 роках, а також випадки інших інфекційних захворювань.
Пандемія COVID-19 ще більше порушила надання послуг з рутинної імунізації. Згодом повномасштабне вторгнення Російської Федерації створило безпрецедентне навантаження на всю систему охорони здоров'я.
Окрім прямих наслідків – пошкодження та повного знищення медичних закладів – атаки на енергетичну інфраструктуру ускладнюють підтримання "холодового ланцюга", закриття повітряного простору та пошкодження логістичних маршрутів перешкоджають постачанню вакцин, а масове переміщення населення разом із проживанням людей у переповнених місцях тимчасового перебування створює ідеальні умови для поширення інфекцій.
На момент початку повномасштабної війни Україна вже реагувала на спалах поліомієліту. Після цього були організовані кампанії з надолужувальної імунізації. Разом із Міністерством охорони здоров'я та Центром громадського здоров'я ми постійно оцінюємо ризики й визначаємо пріоритети, спираючись на рівень охоплення вакцинацією, епідеміологічну ситуацію та лабораторні дані.
Існують і інші виклики, пов'язані з війною. Наприклад, значно зріс попит на вакцину проти сказу, що свідчить не лише про ризики для здоров'я людей, а й про збільшення випадків контакту з потенційно інфікованими тваринами.
Зі своєї сторони, ВООЗ надає всебічну технічну підтримку. Разом з МОЗ, ЦГЗ та партнерами нам вдалось зупинити спалах поліомієліту у 2023 році. Ми підтримуємо планування заходів щодо реагування на надзвичайні ситуації, зокрема наразі – план готовності до можливого спалаху кору.
Також забезпечуємо країну життєво необхідними медичними засобами – вакцинами проти кору та сказу, протидифтерійним антитоксином і протиправцевим імуноглобуліном.
Попри всі виклики, українська система охорони здоров'я продовжує працювати й розвиватися. Це стосується і програми імунізації. Вперше за останні 20 років до Національного календаря профілактичних щеплень було включено вакцинацію проти вірусу папіломи людини (ВПЛ).
З початку 2026 року вже понад 66 тисяч дівчат отримали це щеплення. Це важлива інвестиція в майбутнє, адже вакцинація допоможе зменшити рівень онкологічних захворювань в наступні роки.
І нарешті, окрім державних інституцій, кожен із нас також має свою роль. Найефективніший спосіб захистити себе, своїх близьких і громаду – переконатися, що всі ми отримали необхідні щеплення відповідно до календаря вакцинації.
– Дехто з батьків вважає, що під час війни вакцинація – це другорядне питання, адже "головне – вижити під ракетними обстрілами". Що б ви відповіли на такий аргумент?
– Таке ставлення можна зрозуміти. Коли головним пріоритетом є безпека та захист від обстрілів, усе інше, не лише вакцинація, може здаватися другорядним. Але насправді імунізація не є чимось окремим від виживання – вона є його невіддільною частиною. І нам не потрібно уявляти ці ризики – ми вже бачимо їх на власні очі.
На жаль, під час повномасштабної війни були зареєстровані смертельні випадки від кору, дифтерії та інших вакцинокерованих інфекцій. Війна лише підвищує ризики поширення інфекційних захворювань. Переміщення населення, перебування людей у переповнених укриттях, постійний стрес і перебої в роботі системи охорони здоров'я створюють умови, за яких інфекції поширюються значно швидше.
Важливо розуміти, що вакцини захищають від ризиків, які є передбачуваними та яким можна запобігти. Ми не можемо контролювати ракетні атаки, але можемо захистити дітей і дорослих від хвороб, які сучасна медицина вміє ефективно попереджати. А коли система охорони здоров'я працює в умовах надзвичайного навантаження, профілактика стає ще важливішою. Адже лікувати тяжкі ускладнення значно складніше, ніж запобігти їх виникненню.
Фото: Ярно Хабіхт (інфографіка РБК-Україна)
Підтримка партнерів
– У світі виникають нові конфлікти. Чи бачить ВООЗ ознаки того, що міжнародні донори починають "втомлюватися" від фінансування потреб України у сфері охорони здоров'я?
– Як ВООЗ, ми бачимо, що глобальна система гуманітарного фінансування перебуває під дедалі більшим тиском, адже одночасно зростає кількість криз, які конкурують за обмежені ресурси. Безумовно, знаходити фінансування стає дедалі складнішим.
Водночас міжнародні партнери й надалі визнають, що потреби України у сфері охорони здоров'я залишаються надзвичайно значними, особливо у прифронтових і найбільш постраждалих регіонах.
Саме тому сьогодні як ніколи важливо зберігати тему охорони здоров'я України серед пріоритетів міжнародного порядку денного. Резолюція щодо охорони здоров'я в Україні, ухвалена на 79-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, засвідчує, що міжнародна спільнота продовжує усвідомлювати масштаб медичних наслідків війни для країни. Те, що після більш ніж чотирьох років війни увагу до цієї теми продовжують підтримувати 194 держави-члени ВООЗ, є вагомим досягненням.
Водночас характер міжнародної підтримки поступово змінюється. Разом із Міністерством охорони здоров'я та нашими партнерами, ВООЗ дедалі більше зосереджується на цільовій гуманітарній допомозі для найбільш постраждалого населення, одночасно підтримуючи зміцнення стійкості та відновлення системи охорони здоров'я України завдяки довгостроковому фінансуванню розвитку.
Крім того, надзвичайно важливу роль продовжує відігравати бюджетна підтримка, яка надається від початку повномасштабного вторгнення. Саме вона забезпечує можливість державного фінансування системи охорони здоров'я, дозволяє оплачувати послуги закладів, що мають договори з Національною службою здоров'я України, та виплачувати заробітну плату медичним працівникам. У 2026 році ця підтримка також продовжується.
Щоб система охорони здоров'я України й надалі могла функціонувати та забезпечувати безперервний доступ до життєво необхідних медичних послуг для мільйонів людей, які залишаються в країні та страждають від війни, критично важливими є довгострокові стратегічні партнерства та передбачуване, стабільне фінансування.