30 листопада в майстерні галереї #oreshek , яка на Вул.Буніна 12 відкрилася персональна виставка абстрактного живопису Дарії Наквакіної "Дім сонця і луни".
Наш кореспондент теж відвідав це маленьке свято яскравого та теплого заходу.
Роботи одразу вражають своїм натиском. Ти одразу опиняєшся у полоні. Вони огортають свідомість коконом, але не таким, що робить павук спіймавши у свої тенета здобич, а коконом, у якому гусінь перетворюється на метелика. Спочатку свідомість викручується до запаморочення і складається враження ніби не вистачає кисню. Але він є і глибокий вдих тобі про це нагадує і саме у цей момент ти розумієш, що кокон, яким тебе огорнуло, це портал у інший вимір. Не казковий вимір, навіть не науково-фантастичний вимір, а абсолютно реальний квантовий вимір. Ти стрибаєш у ту площину Всесвіту, де атоми лишають трек, де хаос породжує порядок, де руйнування матерії породжує іншу матерію – світло. От ти і дивишся на початок часів.
Кожна робота це безкінечність треків. Це квант світла у кожному русі, у кожному напрямку. Чим світло відрізняється від темряви? Світло наповнює, воно торкається і ти це відсуваєш. Врешті решт, світло – це енергія. У Всесвіті багато загадок, але доцільно сказати про ту, що називається Вибух Наднової Зірки. Чому? А тому що кожна робота це зупинений у часі Вибух Наднової.
