Джерела ВВС серед українського військового командування кажуть, що саме Токмак - місто в Запорізькій області – зараз є головною метою наступу Збройних сил. Основні сподівання покладаються на те, що його звільнять ще цього року.
Мета-максимум, за його словами, - це відновлення кордонів України 1991 року.
Саме кордони 1991 року називали головною і цілком досяжною метою наступу деякі високопосадові українські військові до його початку. А голова ГУР Кирило Буданов навіть прогнозував, що українські сили можуть увійти в Крим навесні 2023 року.
Згодом українцям довелося коригувати свої очікування від наступу. Були прогнози, що непоганим досягненням став би вихід за час літньо-осінньої компанії до узбережжя Азовського моря, і перерізання таким чином сухопутного коридору росіянам. Однак і ця мета виглядає малоймовірною найближчими місяцями.
Українська влада визнає, що її наступальна операція триває не так швидко, як планувалося. І, як виглядає, саме звільнення Токмака вважають тепер досяжною метою першого етапу наступу.
Непросте завдання
Щоб досягти навіть цей "мінімум", ЗСУ треба зробити ще багато роботи. Наразі українські бійці перебувають орієнтовно за 16-18 км від околиць Токмака, прориваючись через основну смугу оборони так званої "лінії Суровікіна".
Першу смугу, або за радянською військовою термінологією "передпілля", українська армія змогла прорвати наприкінці серпня між селами Роботине і Вербове.
Зараз вона заклопотана одночасно кількома завданнями.
По-перше, необхідно продовжувати рух уперед, прогризаючи оборону росіян південно-східніше села Новопрокопівка і західніше Вербового в напрямку на Очеретувате. Не менш важливо убезпечити власні фланги і розширити "клин", вбитий в оборону противника.
Джерело ВВС серед керівників силового блоку України каже, що великі зусилля зараз зосереджені саме на тому, щоб розширити "горловину" цього прориву. Зараз вона складає приблизно 10 км в найширшій точці і 4-5 км в найвужчій.
Власне, якщо не убезпечити фланги, росіяни спробують накопичити сили і атакувати українські підрозділи на вістрі прориву, щоб взяти їх в оточення. Такі спроби десантні війська РФ вже роблять останніми тижнями біля села Копані і Вербове. Поки що безрезультатно.
Останні 15 км до Токмака можуть бути "найбільш жорсткою" частиною українського наступу цього року, прогнозує співбесідник ВВС.
Місто-фортеця на торгових шляхах
20 вересня наступного року Токмак святкуватиме 240 років з дня заснування, хоча ця місцевість має майже тисячолітню історію. Передусім тому, що Токмацький край тривалий час перебував на фронтирі, тобто на межі різних державних утворень і диких степів північного Приазов'я.
Саме тут в 1103 році відбулась знаменита битва військ князів Київської Русі Володимира Мономаха і Святополка Ізяславовича з багатотисячною армією половців. Половців ущент розбили. Це убезпечило кордони та значно посилило могутність тогочасної давньоруської держави.
Згодом тривалий час таврійські степи належали до Кримського ханства, а наприкінці ХVIII були включені до складу Російської Імперії.
Приблизно в цей час на території в низині біля річки Молочної і її притоку – Токмачки – переселенці з Полтавщини засновують місто Токмак. Назва, вочевидь монголо-татарського походження, має кілька ймовірних пояснень. Дослідники вважають, що воно значить "товкти, колотити, місце битви" або "нагодований, ситий".
В будь-якому разі на найближче сторіччя Токмак отримав славу не як місце військових битв, а як важливий торговельний пункт на знаменитому "Чумацькому шляху". Саме через це місто чумаки возили рибу і сіль з Азовського узбережжя далі на північ.
На початку ХХ сторіччя в Токмаку спорудили велику залізничну станцію і місто посилило свою роль в логістичних маршрутах півдня України. Залізниця сполучає Токмак із Запоріжжям, Кримом і Донецьком, а автомобільні траси ведуть до Мелітополя, Бердянська, Полог, Василівки і Оріхова.
Тож не дивно, що 24 лютого 2022 року, розпочавши наступ з боку кримських перешийків і після взяття Мелітополя, російські війська доволі швидко окупували Токмак і перетворили його на місто-фортецю.
Супутникові знімки показують, що армія РФ збудувала потужні оборонні укріплення на підступах до міста, зокрема встановила так звані "зуби дракона" - бетонні протитанкові загородження. Сам населений пункт росіяни окопали по периметру протитанковим ровом.
До війни населення Токмака складало близько 30 тисяч людей. Скільки зараз цивільних лишилося в окупованому місті, невідомо. Мер Токмака Ігор Котелевський загинув за загадкових обставин, ймовірно, вчинивши самогубство в травні 2022 року. Він залишався в окупованому місті, але відмовився співпрацювати в російськими військами.
Як звільнити Токмак?
"Щоб не було вуличних боїв, щоб не брати Токмак штурмом, вони (Збройні сили України, – Ред.[/i]) планують зробити такі обхідні маневри, щоб росіяни самі відійшли,- пояснює ВВС Україна військовий аналітик і історик Михайло Жирохов. – Все буде залежати від стійкості тих військ, які там зараз є".
Оглядач звертає увагу, що українське командування, вочевидь, має намір створити флангові обхвати навколо міста і перерізати основні траси біля Токмака, зокрема дороги на Пологи і Бердянськ.
На його думку, якщо Токмак будуть утримувати мобілізовані російські військові, то вони можуть залишити позиції, коли зрозуміють, що ЗСУ беруть місто в напівоточення.
Якщо ж оборону Токмака триматимуть кадрові війська РФ, то бої на підступах до населеного пункту можуть бути дуже складними.
"Там дуже потужні фортифікаційні споруди", – зазначає аналітик.
Зараз ЗСУ рухають між селами Новопрокопівка і Вербове в бік дороги Токмак – Пологи. До неї залишається близько 6-7 км.
Однак ситуація ускладнюється тим, що на цьому шляху є висоти, які досі утримують росіяни. Принаймні австрійський військовий оглядач Том Купер каже, що кілька разів українці намагались їх взяти, але війська РФ повертали висоти під свій контроль.
Саме місто Токмак лежить в низині, як і стратегічно важливий Мелітополь, що за 40 км на південний захід від нього.
Михайло Жирохов вважає, що якщо ЗСУ змогли зберегти резерви, то їх можуть ввести в бій саме для оточення Токмака після того, як українські підрозділи подолають "лінію Суровікіна" між Новопрокопівкою і Вербовим.
Однак залишається ключове питання – чи є ці резерви і скільки їх?
"Незрозуміло, скільки резервів. Якщо в ЗСУ ще є третина бригад в резерві, то можливий такий ривок. Але це буде лише один ривок, бо, на жаль, частина резервів уже сточена в літніх боях", - прогнозує Жирохов.
Чому Токмак важливий?
Токмак - одне з найбільших міст Запорізької області, яке лишається під окупацією росіян. Мелітополь (близько 150 тисяч жителів до війни) і Бердянськ (110 тисяч жителів) також під контролем РФ, але вони далі від лінії фронту і говорити про їх деокупацію найближчим часом не можна.
Але Токмак важливий ще й тим, що є логістичною базою військ РФ, великим транспортним вузлом. Його деокупація відкриває подальший шлях саме до звільнення Мелітополя.
Через це місто проходить автодорога з окупованого Криму в російський Ростов-на-Дону. Оскільки Керченський міст - альтернативний шлях росіян - українці періодично обстрілюють, ця дорога набуває стратегічного значення для обох сторін конфлікту.
Якщо ЗСУ вдасться звільнити Токмак, то це буде "безсумнівний успіх" наступу цього року, каже Жирохов.
"Токмак – це вузлова станція, це дуже важлива сама по собі стратегічна точка", – наголошує він.
Що ж до амбіцій повністю перерізати "сухопутний коридор" від Донбасу до азовського узбережжя, то поки що це для України - вкрай важке завдання, вважає військовий оглядач групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець.
"Тому вирішено звузити (цей коридор, – Ред.[/i]). Це дасть змогу виконувати намічені завдання, як, наприклад, систематичне ураження Керченського мостового переходу і взяття під ефективний вогневий контроль автодороги з Криму вздовж узбережжя (траса Джанкой - Ростов)", –
Машовець також вважає, що РФ не очікувала відновлення після певної паузи наступальних дій українців на Токмацькому напрямку 23-24 вересня. За його даними, бійцям ЗСУ вдалося відтіснити противника з північних околиць Новопрокопівки і від західних околиць Вербового.
"Це було певним чином несподівано для противника. Бо він сподівався, що оперативно-тактичне угруповання ЗСУ, яке там діяло, видихлось".
Стан справ на полі бою показує, що це, вочевидь, не так, і українська армія продовжує рух до Токмака.
Російська ж, своєю чергою, передислокувала в цей район додаткові сили,
